Походеньки
Як каже кум, п’ятниця — як мала паска:
Трудитися — гріх і грішна пʼянка,
Та як не випʼєш хоч по чарці —
То із суботою будеш у сварці.
Це день, що долю змінює:
Він непомітно десь бреде,
Його чекає кожен й вірує,
Що неодмінно доповзе!
На нашій слободі два куми знані є —
Слава про них іде кругом.
Як де зберуться разом — свято постає:
Лунає сміх аж за селом.
Звела їх доля й чарка.
Як перший починає,
У другого вже байка —
Театр відтепер відпочиває!
У нас в присілку давно заглох останній трактор
І довго «жити наказала» пілорама,
А із розваг — читає досі громаді проповіді пастор
І у кумів зіркових по пʼятницях «ол-інклюзив» програма!
Щопʼятниці о другій дня всі чесно
Приходять слухать пастора про гріх і каяття,
А ввечері у фраках, ґречно,
Два кума по селу несуть у маси культурне надбання.
Щоправда, отець не відстає —
Кумам у пʼянці фору він дає,
Тож наш Микола і Петро
Вважають, що сьорбають святе яство.
Община кумів поважає,
Освіта у кумів вражає.
Якщо цікавить спека або дождь громаду —
Один з кумів завжди веде доладу.
В ту пʼятницю все було як завжди:
«Козу водили по селу куми».
Один як збреше — не мигне, другий підтакує,
Село їм за казки шкварками дякує!
Гуляли аж до ранку,
«Допоки півні не охрипли»
Микола щоразу заглядав в горлянку,
Перевіряв, чи закусили.
Тож у Павла — конина молода,
Квас хлібний і самогон-сльоза,
А у Дмитра — із щукою сковорода,
У Василя — запечена коза.
Кабанчик у Одарки і у Івана — холодець з «півня-забіяки»,
Наливка й самогон — «аж стають рачки раки!»
Де хата — там й пили,
Допоки ноги їх не підвели...
Як розплющив ранком наш Микола очі,
Придивився, а напроти — очі вовчі.
Поки вздрів, що відбулося —
Слава Богу, що з Сірком у будці спати довелося!
Голова гуде, а думки…
У животі війна, не мир.
Тільки висунувся з будки —
Світ поплив і вглиб і вшир.
Сусідська кішка зпозаранку,
Тим часом кошеняток навела,
І ті щасливі поїдають гаряченьку кашку,
Що кум із душі вилива.
Розплющив очі кум нівроку з ніабияким азартом,
Й пояснювати став Сірку на цю картину з жартом,
А сам у голові перебирає події всі підряд,
Второпати не може: де куштував молочних кошенят?!
В.С.Курзанцев
А якщо серйозно, то вірш дуже колоритний: читається легко, гумор живий, а персонажі настільки впізнавані, що здається, ніби в кожному селі знайдеться своя така парочка кумів.