Волошкова поетична збірка - ВІдчарування
Великодні свята
На Великодні свята
Я до лісу пішла,
Бо співала Душа,
Ніби квітку знайшла.
Я спитала у неба –
Чи Любов народилась,
Я спитала у Сонця –
Чи Життя відродилось.
На весінні свята
Я до поля пішла,
Бо хотіла душа
Бачить світлого дня.
Бо хотіла торкнутись
І вустами тягнутись
До живого, цілющого,
І йому відгукнутись.
Я по лісу ходила,
Я по полю гукала,
Я Любов і Життя
Піснею прославляла.
Кожна жилка зелена
Там мені пульсувала
І Любов всю Шасливу
Мені, ох, віддавала.
«»»
Хлопчик і дівчинка - Про зорі на листячку
У дубовому віночку
Біля синього струмочка
Хлопчик зорі підбирає
Та в торбинку їх складає.
«Віднесу їх, подарую
Дівчинці і поцілую
В білу щічку, наспіваю
Про струмочок, Галю, Галю!»
Він до дівчинки біжить,
В полі травами шумить,
Де вона одна гуляє,
По камінчикам стрибає.
Має дім – квітуче поле,
Посередині – діброва,
Тільки зірок там нема,
Там у гіллях – темна тьма.
І не бачила ніколи
Нічне небо з-за діброви,
Що таке зірки – не знає,
І на хлопчика чекає.
У дубовому віночку,
У малиновій сорочці
Хлопчик з зорями в торбинці
Біжить швидко по стежинці.
Ось і поле, і діброва,
Ось і дівчинка чудова,
Фартушок – квітів мережки
І росинками сережки.
Хлопчик зорі розкидає,
На листочки їх вдягає,
Зірки сяйвом мерехтять,
А вони удвох сидять.
І на зорі дивувались,
І так весело сміялись,
А під ранок позаснули,
Зорі в листя загорнули -
Дівчинка і хлопчик з гаю,
Листя шепче «Баю, баю!»
Хай їм сняться сни чудові,
Серед поля у діброві.
«»»
Чаклунки-ворожки
Чаклунки-ворожки,
Польові волошки
З стежки приманили,
В полі полонили:
- Ляж, полежи,
Листя підгорни,
Очі закривай
І згадай-згадай
Під вітру спів,
Під гудіння бджіл,
Під шелест діброви,
Де сидить темнобровий,
Проводжає хмаринки,
Що йдуть без зупинки,
Туди, до країни,
Де спить його мила,
І, мабудь, забула,
В парчу загорнула
Серце в яскраву,
Забула Купаву,
Як вогні співали,
Серця відкривали,
Як вогонь-квітку відшукали,
Як очі блищали
Між зірок примхливих.
Подивись мрійливо,
Де багаття Біле
По небі пливе,
На згадку про те,
Що було, забула,
Майнуло, гайнуло…
- Так, так, я згадала,
Я все пригадала!
Темрява, що вкрала
Пам`ять, що брехала –
Нічого не було,
Лиш нічне «кіно»!
В полоні тримала,
Голодом морила,
Та стежка грайлива
Правду відтворила!
Чаклунки-ворожки,
Веселі волошки,
Наспівали мені
В смарагдовій траві –
- Обранець чекає,
Не замовкає
Серце полум’яне,
Не світле від рани
Розлуки – доріг злих,
Очей завісних.
Стежинка жива!
Це - Серця ріка!
Привела до волошки –
Дивної ворожки,
Серце розпустилось,
Від парчі відкрилось,
Купава знов сяє,
Багаття лунає
Полум’ям співочим,
Бачать чисті очі
Квітку Любові,
Що єднає долі!
Крикнула щасливо –
- Я тут, твоя мила!
Почув, схаменувся,
Хлопець повернувся -
- Ось ти й прийшла,
Жар-Діва моя!
«»»
Барвінок синій... Количкова
Пронизує дрімотний сад,
Десь на горі стоїть діброва
Та слухає, як мать дитя
Баюкає, і тінь колиски
Летить барвінком, спить дитя,
І в небі раптом коромислом
Цвітастим вигнулась дуга.
2008-2018р.р.