Крізь бетон
Я стояв між сірим тлом бетону,
Довго гнувся під чужі вимоги,
Потім вийшов на протест картонний.
Я не хочу жити тут без Бога,
Де дають лиш крихту від бажання,
Знову долю зву серед дороги.
Прагну бути у строю сержантом,
Вище закладаю планку вдачі,
Вийду з кола дикої держави.
Не боюся я того, що бачу,
Буду я просити свого неба
Сили для зухвалої віддачі.
Я проходжу крізь вузький цей ребус,
Суну стіни. Тільки не руками,
А снагою, що відкрив для себе.
Лину снами крізь майбутню пам`ять,
Не приймаю дріб`язку від скрути,
Та руйную межі і всі рамки.
Я шукаю компас свій маршрутний
Та беру у долі власну славу,
Як для себе, так і для статутів.
Вірю щиро, що це мої лаври.
Мирослав Манюк
02.08.2026