Крізь осінь в зиму - до весни…
Дерева листя щедро кидають під ноги,
А ті шепочуться із кожним моїм кроком.
І до гілок тепер їм надто вже високо.
Крізь осінь в зиму - до весни мої дороги.
Зими нависли сірі хмари сніговії
І обірвалися густим, лапатим снігом.
З весною в серці мої кроки стали бігом;
Наосліп майже, бо сніжинки вкрили вії.
І розвесніла березнева квітка-сонце!
Дійшов, добіг я, долетів, мов той лелека...
Проте до справжньої весни ще так далеко...
Взуття шепочеться із листям... Було сном це.
