08.08.26
Поки шкребешся вверх по паркану,
Надихайся на цій стороні —
Не оминеш свого ти капкану,
Бо за стіною свобода — в війні.
Привабливе все, що за рамками,
Бо там бракує розмежувань.
Порушення не карається палками,
Бо воля далась ціною страждань.
Комусь кайдани скували всі рухи,
І від кожного кроку так важко.
В люту силу трансформуються муки,
Бо особливі не чекають поблажок.
Вершина з металевого дроту
За відчуттями — мов той Еверест.
Весь простір: від заходу й до сходу...
Ти це зміг! І це твій маніфест!
Тебе жахають звуки й динаміка
Того світу, який майже забув.
За рогом чатує вже паніка,
Та спомин надії десь промайнув.
І озирнутись назад захотілось,
Бо зараз грати здаються стіною...
Мета не в тому, щоб бути кимось,
Ціль у тому, щоб стати собою!