Поклик
Століття памʼятають рескрипти, постанови, директиви і укази,
І з часом мінялися царі, вожді, генсеки й президенти…
Немає й не було спасу в світі від імперської зарази,
І лиш портрети тиранів переходили у спадок, як талісмани.
Європа ж вірує в «нові обличчя» й реформи,
Забувши мислителів й пророків заповіти та анонси,
Сліпа до крові та вважає це лиш симптоми…
Сама собі малює оману миру, поки лютують великороси.
Час змінював доктрини і обличчя,
Та суть одна, під прапором імперським -гніт!
Про цей уроджений інстинкт — зганьбитися й помститися
Власна еліта й класики попереджали світ!
Смердюча гниль пускала метастази крізь віки,
Вона вʼїдалась в землю, мов безжалісний хробак.
Планету стискали не раз її підступні кайдани,
Та людству не до вподоби кровожерливий вожак.
«Прощай, немытая россия...»,
Ні руский мир, ні благодать:
Не відбулася ти як месія!
«Умом россию не понять...»
Ця нація, за велич продала усе нутро,
І недарма там зараз править сам хуйло!
Вважає: Русь Київська — його від Бога,
«А чья тогда московия, тартария убога?!»
Тож схаменись, Європо! Досить втрат!
Не дай брехні себе знов обдурити.
Бо поки лицемірний діалог свій веде кат—
Ще можна світ від катастрофи захистити.
І поки час не вимовив останнє слово,
І поки ще не пізно відвернути зло,
Прислухайся до попередження пророків —
Щоб людство до прірви не дійшло.
В.С.Курзанцев