Фоліант ностальгії
Такої зимної весни
Не пригадаю. Цими днями
Я не прийду ніяк до тями.
А травень ніби повз летить:
чи це в реальності, чи снить?
А сни! Які то тільки сни!
Стрімкі, зворушливі, яскраві
Що залишаються в уяві
На ранок шарпає, бринить
Або під серцем защемить.
А я дивлюсь у далечінь
Все пориваюсь щось згадати
А думку не сформулювати
І кава вже не бадьорить
Та ритуали не змінить.
І не чекаючи прозрінь
Бо, власне, що іще чекати
Потрібно рухатись, не спати
Наповнювати сенсом мить
Бо час невпинний, струменить.
Все так. Та ще одна весна
Тепер позаду, у архіві
У фоліанті ностальгії
А усвідомлення не йде
Життя бентежне і чудне.
Знам`янка, 2026