Звір

Слова, текст пісні «Звір» Шарко Роман Миколайович

Смиренний дух, покора й лагідність в душі.

І без спокус, думки спокійні і ясні.

Не марнуватися минущим, не вдаватись до гріха,

Прагнув він та вийшла доля та лиха!

Зненацька серед ночі клич звіра розбудив,

Дуже недоречно він манив.

Далекий крик навіяв сумніви в речах

І звідкись сум, розчарування, навіть страх.

Він неприборканість цю люту вже колись переборов,

Тож убити звіра звівся і пішов.

Він пробирався лісом, і степ не зупиняв,

День за днем він звіра доганяв.

І лиш зима скінчила пошуки усі.

Біля струмка побачив звіра вдалині.

Він в мить прицілився та пальцем доторкнувся до гачка -

Тишу постріл той зненацька розірвав!

І звір в поставі гордій ту кулю враз прийняв,

Та вже всі подальші не сприймав.

Правильно ти все зробив та

Тільки чому ти підкосивсь

Кров’ю сніг цей оросив…

І помираєш?

Зненацька серед ночі клич звіра розбудив.

Дуже недоречно він манив.