Байки про Триндик-лиса
Триндик-лис та скупий Пан
Одного разу Триндик –лис
Прорив нору під панську хату,
І пір’ячко туди заніс,
Аби м’якенько було спати.
Прийшов до Пана, шапку зняв –
Служити вірно буду,
Що пес твій – дрімотний Кудлай?
Лежить он край калюжки.
Я лиходіів поведу
До іншої стежини,
За став містком переведу,
Хитрить я, Триндик, вмію.
- А що за плату візьмеш ти? –
Питає пан. – Та тільки
Співать ти не мішай мені –
Я хлопець голосистій.
- Що ж, - вирішив поважний Пан, -
Терпіть, це ж не новий кафтан
Йому віддать, хай тявкає і служить у норі!
До мене щастя повернуло! Є ж дурні!
Зажили пан і Триндик-лис –
Злодії-лиходіїї
Минають цей поважний дім,
Та Пан все зеленіє…
Чого, спитає, таке
Найшло ураз на Пана?
Лис Пану спати не дає –
Але ж усе по праву!
До лиса гості по ночам –
А Пан не спить та злиться
Співають весело, галдять,
Лис хитрий веселиться.
Уже й сусіди шлють гінців –
Ти, куме, потихіше!
Ми бачим, весело тобі!
А Пану зле, все зліший.
Аж якось Триндик –лис прийшов,
І ходить по світлиці,
Говорить - Пане, хочу знов
З тобой договориться.
Нора уже мені мала –
Хочу до твого столу.
Тут Пан за мисочку хвата
І лиса – поміж брови.
Мораль:
Скупі, що крихти лічать, те не знають,
Що в лапи Триндиків-лисів, як квочки, попадають.
«»»
Ковзанка лиса-Триндика
Лис Триндик чемності прельстивої знавець –
То скаже – нижче я сходини,
Ти чобота постав мені на спину –
І я взлечу від щастя, що той грець.
То скаже так – до тебе я не дотягнусь,
І жінку й дочок – все тобі віддам, повір!
Ти найвеличний серед всіх звірів звір!
Я килимом в світлиці розтягнусь…
Так Триндик, бач, свої діла вирішує. – Везе,
То від народження такий талант! - хтось скаже.
Протерлась хутро на спині – не зле!
Живе, як сир у маслі, він в достатку!
Мораль:
Багато є звірів, що люблять пластунів –
Та слизько раптом стало,
То Триндик-лис з двору твого увів соломи віз,
Поки сімейство на м’яких його подушках спало.
«»»
Ділець
Приїхав лис-Триндик з заморських країв,
І плаття на себе, і бант причепив.
- Ти гей? – спитав Півень.
- Та ні, - шепотів. –
За це гарно платять!
За гріш батька з’їм.
Мораль:
Сміятись чи плакать? Ділець – так здається…
Чудовий нюх має, з стидом не знається…
«»»
Лис Триндик якось знов до пташника прийшов
І зазиває Індика він до розмов,
Оком лихим в шпарину зазирає,
Капкани хитрі розставляє.
Індика Триндик-лис пита:
- Дивна історія твоя!
Ти ж, птаха, - півень з Індостану!
Чи Індостану то замало?
Що робиш ти у цім краю?
- Я тут живу!..
- Це неподобство!Геть збирайся!
І дурним пір’ям тут не розкидайся!
Гей, Півень, йди сюди! Спасайся!
У дворі є чужий! Хапай!
Мені сюди його давай!
З ним розберуся,
Лиш хвіртку швидко відкривай!
Півень враз скочив,
Шпори лезами
дзвенять!
- Де, де, чужий? Кого хапать?
- А ось! – Індик вказав – В шпарині лис!
І Триндик-лис схопив від Півня в ніс.
Мораль:
Є ті, хто вивертає все на навпаки,
Щоб з пантелику збити,
І тільки Сонячні Птахи нам допоможуть
Каверзи лихі розкрити.
2026р.