Роздуми про чашку
чашка стоїть непомита
розвернута дужкою на схід
залишки сонця на її боці окреслюють вечір
-----
бо ти постійно мені повторюєш за чашку
і я щоразу згадую що не помив її
після того як привіз її з позиції
від залишків кави з сухпая
що по черзі пили з побратимами
від бліндажного пилу
що осів після недалеких приходів арти
і хоч вона вже четверту добу непомита
однак ще блищить своїм нержавіючим боком
і можливо дійсно що це прокрастинація
та мені здається що так вона нагадує нас,
хоча її ще можна відмити
----
ну так, у чашки шизоїдний тип особистосі
а також холодні батьки
(вона родом з під штампу
і з листа нержавійки)
народилась під тиском
вальцюванням та точковим зварюванням.
і їй важко казати (майже неможливо)
пийте із мене, насолодіться напоєм.
їй краще тримати в собі це тепло
(хоч матеріал не надто цьому пасує)
не зронивши ні слова,
або жартома нагадати типу:
давай бо холоне.
і потім стояти в кутку на столі
з плямами нерозколоченої кави всередині.
вона чашка і знає як це робити
а почуття хай би проявляли люди
-----
проте немита чашка стоїть на столі
і співає блек метал чи глем
трохи панк,
за своєю металевою оболонкою
не ховає нічого окрім порожнечі
крім простору для напою
і залишок накипу й цукру на дні
насправді пасують до її репертуару
нержавіючий гроул під рифи кухонні
вона справді промовиста і гучна
в тиші нічній на своєму краю стола
непомито-співаюча чашка