31.01.2016 09:43
для всіх
175
    
  5 | 5  
 © Ольга Шнуренко

Роздуми про життя

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

Небесні вії, сонця промені, 

Сховалися в обіймах сірих хмар, 

Дощу краплини бігом стомлені, 

Думки тривожні, не промовлені, 

Весна поклала квіти на вівтар…

 

Життя – театр, і декорації

під час вистави грають певну роль, 

не всім судилась коронація, 

лиш тим, хто мав талант і грацію, 

і не важливо - блазень, чи король…

 

Прекрасний світ в обіймах сонячних, 

В одному келиху і сонце, й дощ, 

Ловили краплі срібні, стоячи

в тіні каштанів, і не зводячи

очей з калюж в полоні мокрих площ…

 

В душі було спокійно й радісно -

Нас зігрівало почуттів тепло, 

Дивились перехожі заздрісно, 

А дехто навіть сумно й жалісно, 

Що взяв каштан нас під своє крило…



м. Київ, 31.01.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2016 13:53  Панін Олександр Мико... => © 

Каштан, каштан, весь Київ під каштаном,
Під захистом прозорим як смарагд,
Під захистом надійним і жаданим,
Від віхоли, від заздрості атак.
Вас вічне місто тихо, ніжно любить
І листям весняних рослин голубить.

 31.01.2016 11:09  Олена Вишневська => © 

Чудовий теплий вірш, Олю!

 31.01.2016 10:08  Каранда Галина => © 

абааб… я вже позабувала, як ті способи римування називаються... але сподобалося.

 31.01.2016 09:58  Тетяна Белімова => © 

Мудрий, глибокий вірш із багатьма сенсами. Все ніби відомо і сам не раз про це думав, а у Вас, Олю, по-новому вийшло про все розказати!
Чудово!