Лілея долин
Коли ти збагнеш, що душа твоя наїзниця,
а тіло — чотириногий вітер,
Коли збагнеш, що прийшла у цей світ
не такою дикою, як вітрокрилий,
Ти зможеш побачити забуте ще до початку світу
і збагнеш, що все, що треба, — це забути про тіло.
Верховодиш ти — душа, таким буйним-буйним степом,
сни земних долин тому часто — пуста омана.
Ти почалася з неба, тіло лише із тебе,
тож і закінчиться тобою, і тобою стане.
Керуй, душе, керуй дуже — тілу болить тимчасово,
а тобі… а тобі ще побачити дивну лілею долин.
Це ж тобі подарована юність твоя вітронога,
і тобі обирати царство її стежин.