Пустеля
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Щоб вiдчути емоцiї мить.
Затремтiла схвильовано стреля:
Не витримує зболений дах.
Озирнувшись навколо - пустеля..
Я її залишила у снах.