Оксамит бельгійських краєвидів
Там небо прихилилось до каналів,
І сонце п’є туман із Арденнських гір.
Я бачу буки, які ніби серед залів,
Де тиша входить в мій новий вимір.
Смарагдові луги, мов оксамит,
Розгорнуті під поглядом ласкавим.
Тут кожна квітка — це окремий світ,
Що дихає спокоєм яскравим.
Зачарувала Бельгія мене
Своєю рівновагою та миром.
Це почуття — глибоке і тривке,
Що в серці відгукнулось чистим виром.