Тебе кохала дуже сильно, на крилах мрій літала я,
В душі надіялась, що будеш ти тільки мій, а я твоя.
Здавалось інколи, що зорі на небі світять лиш для нас,
Вода тече поволі, тихо, і так невпинно летить час.
Твоя усмішка і твій дотик, ті поцілунки і тепло
Мене щасливою робили, і як наркотик все було.
Щораз хотілося все більше тебе обнять, поцілувать,
Поглянуть в очі, усміхнутись і все ж нічого не сказать.
Сиділа вдома і чекала, щоб знову лиш тобою жить
В той час, коли ти іншу пестив і їй велів себе любить.
В думках твоє ім’я лунало, і, з усмішкою на вустах,
Я мріять не переставала в присвячених тобі листах.
Тепер все скінчено назавжди! Тебе я бачу лиш в вісні,
Та не надовго! Ти не думай! Відлинуть ці думки сумні.
Я буду далі в світі жити, нехай кипить гаряча кров!
Бо ти не перший, не останній… Я ще знайду свою любов!!!
