02.10.2011 09:37
© Тетяна Чорновіл
Небесний сон
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Приснилось якось раз мені,
Що можу я літати
Й ширяючи у вишині,
Зумію хмар дістати.
Ха-ха!!! Краса! Злетіла я!
Прощай, малесенька земля!
Дахи лишилися внизу
Багатоповерхівок.
Злітаю ввись! Лечу в грозу!
Над полотном бруківок.
На дріт усілась залюбки.
Ну й дивувалися пташки!!!
Було так добре на дротах,
Бо видно всю планету.
Та… стало нудно. Я ж не птах.
Немає Інтернету!
Де мишку й монітор знайду?
І килимок де покладу?..
Прокинулась я на землі
В передранковій тиші.
Стоїть комп’ютер на столі,
Є килимок для миші.
В віконце небо нависа.
Наснилось! Ха!!! Яка краса!
– Чи є всьому цьому резон? –
У себе я питала,
– Чи ще присниться дивний сон,
Щоб знову політала?
А на дротах чомусь сумні
Пташки сиділи в вишині…
