13.10.2011 17:48

-

340

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Ішов по світу чоловік

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Ішов по світу чоловік, 

У присмерк заховавши вік. 

Між сивини, хоч не старий, 

Тривожив дум невтішних рій: 

– Дитинства пустощі малі, 

Принади юності у млі – 

Лиш ніжні спогади в літах 

Та теплий усміх на устах. 

О, молодість! Ти без турбот 

Пройшла, позбавлена чеснот! 

Стискалось серденько: – Кохай! 

Та розум радив: – Зачекай… 

Пізніше, кажуть, зрілим став. 

Сім‘ю створити час настав? 

Так ні ж! Поміж гордині хвиль 

Топив чужі страждання й біль! 

Бо все здавалося йому, 

Що жити легше одному… 

Фальшивий сміх, чужий бенкет, 

Несправжніх радощів букет… 

Минулось… Зрозумів – не те! 

Де ж справжнє, а не це, пусте?.. 

На що потратив я свій вік?!.. – 

Ішов і думав чоловік…