Тетяна Чорновіл Кава ночі багрянцем заходу...
Згуслих сутінків сіє марноту,
Холодами сніжить за вікном.
Десь на обрії в неба узвишші
Мріють ноти рожевої тиші,
Огортаючи лагідним сном.
Між сум’яття думок незборимі,
Щось нуртуючи зоряне в римі,
За рядком напливає рядок.
І не знати в ті миті ласкаві,
Манить солодом присмак у каві
Чи то спраглої ночі ковток.
11.02.2021 00:26 Серго Сокольник => © |
 Кава до ночі- спати не хочу. Хочу кохацця... Кава міцна ця... |
09.02.2021 10:23 Анатолій Костенюк => © |
 Завжди з захопленням читаю, |
08.02.2021 10:26 Ольга Шнуренко => © |
 Таню, ваш чудовий вірш надихнув мене написати поетичний відгук: "Коли багрянцем вкриті небеса, мороз віщує ця краса. Сьогодні віхола танцює у повітрі, а ми теплом і кавою зігріті… І неймовірна тиша навкруги, дрімаю на дивані залюбки… Та час від часу я читаю вірші в Інтернеті, шукаю мудрість слова і красу у кожному куплеті…" |