Кава ночі снами плине
Кава ночі снами плине
У світання знов безсніжне,
А її чуття краплинне
Манить у безмежжя ніжне.
Спалахну між зір анісу
В хвилі бунту запашного,
Крізь коричних див завісу
Осягну ковтка знемогу.
В таємниче небо зірне
Хлинув час у згустку тиші
Нуртування пульсу мірне
Десь на трепетів узвишші.
Заскиміло тло світання
У застиглі сну марноти.
Ночі крапелька остання
Мліє в сплеску насолоди.
