06.10.2011 16:48

-

282

4 | 5

 © Каранда Галина

з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»

Не навчилася брехать… - ледащо! 

Ледве привідкрила серце… - нащо?! 

Я швиденько спеленаю душу,  

Заховатись її, кляту, змушу. 

Слова на вітрі тріпотіли нишком. 

Напевне щирості було з лишком. 

Що полетіло – не вернЕш – знаю. 

Що заслужила – мабуть, те й маю. 

*************************** 

Бунтує розум вже сердито, зріло. 

Думки знов зграєю ворон обсіли. 

Клюють. Болить. І серце трохи стисло. 

А на душі негарно так. Кисло… 

6.10.2011 р.