Шкільні інтриги
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Ех, очі, очі, посмішки і блиски,
Терпкі інтриги, шепіт і плітки,
Зітхання щирі, трошки - ніжні слізки...
Буденні, але дивні в школі дні.
А що ж? Понабридали вже уроки,
А переписки, гра очей і слів,
Назустріч перші несміливі кроки,
А потім: «Вибач... Я і не любив...»
На задній парті парочка щаслива
Сміялась з жаром і дивилась в синь.
Вона – така тендітна й боязлива,
Він – лицар сильний, прагнув в височінь.
На фізкультурі – ас у волейболі.
Злітає м’яч в чарівні небеса...
Цвіла у вишнях рідна синя школа,
І на віконцях мріяла краса.
Вона сиділа у подружок колі,
Недавно відлунав гарячий дзвін...
Раптом – удар. До сліз. Чимало болі.
Хто кинув м’яч? Невже насправді він?
Він підійшов у сонячному світлі,
Світлішому, ніж відблиски слюди:
«Я втратив голову від тебе й не помітив
Твоєї чарівної голови.»
