07.10.2011 11:07
-
455
    
  1 | 1  
 © Джоан Ланвін

...банальне...

Шукаючи себе серед різнокаліберних верств населення і моди, 

Серед численних списаних речень про життя дрібним почерком, 

Між кілометрами холодних, розбитих, об`їздних доріг 

Ґвалтуєш щоразу думки вихлопними газами... 


Блукаючи серед трамвайних німих зупинок... 

Виглядаєш себе очима поміж сірих гримас, байдужих перехожих... 

Втискаючи у вуха навушники глушачи навколо реальність, 

Обходячи калюжі розпачу уникаючи ударів вітру в обличчя... 


Шукаєш… можливо знайдеш себе серед ночі, 

Поміж розстібнутих ґудзиків і туго підперезаних ременів, 

В масивних золотих прикрасах і фальшивими посмішками, 

Вливаючи в себе синьо-зелений абсент і фальш, 

Топиш свою безпомічність в прозорих фужерах, 

Усвідомлюючи залежність та невідворотність, 


Ти таки віднайдеш себе під ранок, 

Розтоптаний від тиску головної болі на ліжку, 

Чи на холодній сирій підлозі з нудотною огидою до минулого, 

Складаючи спогади вчорашнього мов пазли, 

З розумінням своєї безмовної слабкості ...та відсутності сили волі… 



02.08.2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.10.2011 16:14  Каранда Галина => © 

Білим віршем у Вас на порядок краще виходить, ніж римою. Цей вірш мені дуже сподобався.

 07.10.2011 11:13  Тетяна Чорновіл => © 

Так воно і є насправді! ( український "біль" - чоловічого роду, сама колись плуталась)