10.10.2011 23:25

-

586

3 | 3

 © Андрій Гагін

Бур’яни

з рубрики / циклу «Ідучи стежками додому...»

За бур’янами вже світу не видно; 

Їх зриваєш – ті знову ростуть. 

Змайстрував вже давно із них скирту: 

Зостаєшся - бо квіти цвітуть. 

Та все бачиш простим і не певним; 

Забуваєш де суть - де обман. 

Та лепехи п’янкі лише стебла 

Заточили тебе в свій туман. 

Не росте в цьому полі майбутнє:  

Та надія, маленька, ще є. 

Бо любов до всього незабутня; 

Кожен день тобі віру дає. 

08.(10).2011