28.12.2014 13:15
для всіх
1651
    
  1 | 1  
 © Вікторія Легль

Дівчина з солом’яним бриликом

А в руках пересмикує солом’яний брилик.

Щоки рожевим залились,

Вниз опущені очі.

Війнув вітер,

Волосся чорнявою галкою злетіло

І аж до того хлопця на плече гайнуло.

Зашепотіла птаха, соромлячись:

- Подивись на ту, що з бриликом:

Зашарілася, закохалася!

Струсив із плеча хлопець галку,

А вона раз – і впала додолу.

А він думає:

«Та ні, поверну їй пернату,

Як-не-як, чекає на неї дівчина з бриликом».

Підійшов, а вона…

А вона розлетілася сотнею пташок.

Яку ж тепер спіймати,

Кому повернути галку?

Птицю віддавати птиці?

Та як же то так?!

Ой, що за диво

Пташка в руках більшає, росте,

Ось уже на дівчину перетворилася.

Зіскочила з долоні, озирнулася, струсила піря

І підняла солом’яного брилика.

А хлопець стоїть і дивиться.

- Що ж ти мовчиш? –

Засміялася дівчина-пташка.

Він підійшов,

Поправив чорне волосся під бриликом.

- Та ось, на галку, на долю чекаю…

І шугонув їй під брилика,

І вони стрепенулися,

І полетіли,

І разом,

І далеко-далеко!

А той солом’яний брилик чекає,

Чекає на ще якусь дівчину-галку.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.12.2014 19:03  © ... => Тетяна Белімова 

Приємно, що Вам сподобалося)) Ваші відгуки мене як завжди надихають, додають гарних емоцій)) А верлібр я написала, коли подивилася на плакат з Мішель Мерсьє у 17-19 р. Вона там дуже гарна)) Дякую!

 30.12.2014 09:26  Тетяна Белімова => © 

Вікторіє! Я в захопленні! Рада, що повернулася до цього Вашого вірша! Скільки поетичних знахідок - і солом`яний брилик (уже сам по собі!), і дівчина-птаха, і галка, що розпадається на сотні птахів і розлітається (і котру з них ловити хлопець просто не знає)).