Суховії мрій
Упали ночі… Палі втрат
Відсвічують обабіч сонні.
Усе, що мав – болить стократ –
Привиджене пташа в долоні.
У штучно замкнутій ціні
На душу, пак, на черстве тіло
Всі роки звисли на стіні
Світлинами – тло пожовтіло.
У надвечір’ї, від пожеж,
Зійшлись в заточенні стихії.
Між мрій, що здались горам меж,
Котрі здимають суховії.
Жива водиця дном джерел
Ще ледь – поледь перетікає.
Спалений павітер в костел,
Чи в дім монаший душу пхає.
