16.10.2011 11:55

-

444

3 | 3

 © Оля Стасюк

Весела країна

з рубрики / циклу «Політичне»

На карті світу є одна країна, 

Там, де й ліси, і гори, і лани. 

Живуча же, однак, ця Україна! 

Хоч, вже й не дивно, все в ній навпаки. 

Сміялась хмарка в промені невпиннім, 

Ховали верби в сутінках гілки. 

І - ніби вільна ціла в нас країна, 

І якось стільки люду – кріпаки.. 

«Народу слуги» на таких машинах, 

Що у народу забиває дух. 

Яка же їх вкусила комашина? 

Чи зір у них «китайський», чи то слух? 

Чи всі вони, як гречка, «Made in China»? 

Зерно лежить із золотих полів, 

А в Україну ввозиться, звичайно, 

Гарячий блиск тих імпортних ланів. 

Такі шумні, немов Дніпра пороги, 

Ревуть весь час, і спокою нема. 

То від порогів є хоч допомога, 

Екосистема... А від них - катма. 

Народ боїться: криза, криза, криза... 

І долар скаче, як мале дитя. 

Тим часом ще радянська мікориза 

Руйнує трохи Дерево Життя... 

Маєтки є в них, і у нас – маєтки, 

Що цінністю, музеєм є землі. 

Чомусь на перших трохи є в барсетці, 

На історичну цінність – звісно ж ні! 

Я ще мала, і знаю, може, мало, 

Не розумію, бо не вчила все... 

Так кажуть: «Шило в... місці...» В них це – жало, 

Що біди й лихо все ж не їм несе. 

Сміялось сонце, в прапори дивилось, 

Плакати підняло на смолоскип. 

Якби ж вони всі трохи загорілись! 

Але народ, як кажуть, добре влип. 

Душили вже податки із просоння. 

«Радійте, що немає на сім’ю!» 

«Ну й божевільня!» - думала ворона, 

Що ласувала вітром на даху.