Раз по ринку йшла бабуся,
Наче квітка Божа.
Посміхалася знайомим
Чемно так, пригоже.
Зупинилась. На вітрині
Крупи розглядає,
Бо в новинах вона чула,
Що гречки немає.
Бідкається продавщиці:
- Все й добре, неначе..
Лиш одне у мене горе,
Що погано бачу.
Оце гречка, оце пшоно,
А оце пшениця…
Тільки цифр не доберу,
Щось в очах двоїться!
На цім слові дістає
Окуляри бабця.
Начіпляє їх на носа…
- Хай же йому трясця!
А туди твою ковіньку!
Таку-сяку маму,
Та хай вони подавляться,
І впадуть у яму…
За якусь одну секунду
Ця кульбабка Божа
На стару Ягу - мегеру
Стала дуже схожа.
Продавщиця вже злякалась,
Капа валер’яни:
- Ой, бабусю,
Ой швиденько,
Зніміть окуляри!
Ледве бабцю відволала,
Привела до тями.
І старенька відказала
Такими словами:
- Як надіну окуляри,
Тиск, мов ціни, скаче.
Мабуть, це велике щастя,
Що погано бачу!
Лубенський ринок ))), липень 2011
