Попелюшка сучасності
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Я розумію. Я тут не потрібна.
Я тут живу болючим «просто так».
Я безталанна, я сліпа й нездібна
В своїх думках і помислах, як шпак.
Казати мені «люблю» - просто звичка,
Як і казати також «в добрий час».
Хоч заливаєте, цвіте моя гвоздичка,
Горить, немов вогонь, для вас, для вас!
Я непотрібна.
Я це розумію.
Є кращі, розумніші, більш меткі.
Якщо я раптом в натовпі зомлію,
Вибудете холодні і жорсткі.
Якщо вже так, топчіть краще ногами,
Але не мучте кожен день і час
Мою гвоздичку.
Не гордую вами.
Вона цвіте, немов вогонь, для вас!
