23.10.2011 15:14

-

410

12 | 12

 © Тарас Іванів († 2012)

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Душа моя, ти спрагла небесами, 

У леті долом шмаття тягнеться крилом. 

Сльоза, що висохла, палить обличчя мами, 

Твоє ж життя летить обпеченим листком. 

Час по утечі – чорний птах правдивий, 

Здійнявся хмарами поміж земних дерзань. 

Сліди й сліди кругом лягли людської сили, 

Чи обезсилля тягне у глибоку твань? 

Десь там, де впадемо у темній порожнечі, 

Хтось тихо змовить, що шлях праведний пройшли. 

Обличчя рідне покровителем предтечі 

Відкриє стулки в преображені світи.