Крадеться змоклим дощовим вовком, 

По буеракам осень золотая. 

Листвы порошу ветерком вздымая, 

У бур’янах сіріє за ставком. 

Открыт сезон охоты для неё – 

На птаха перелітного чекає. 

Той, злякано у височінь злітає… 

Над лесом хороводит вороньё. 

Ключі не наздогнавши, по стерні, 

Уставшая, фатой ложится белой. 

И глаз её луною в небе спелой, 

Меч крижаний гартує у вогні.