Вдова
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
Присвята жіночій долі
Віднайшлося в слів полові
Шмат гіркоти і для мене,
Зазвучало раптом в слові
Щось самотнє, щось знаменне…
Це чуже для мене слово,
З ним змиритись якось маю,
Наодинцi знову й знову
Наче хустку, примiряю.
Скiльки раз просила Бога,
Тiльки чудо не звершилось,
Не така моя дорога:
Ти пiшов, а я – лишилась.
Як живеться? Непогано.
Гарнi внуки, добрi дiти.
Даром плакатись не стану.
Та думки куди подiти?
От i вчора... Ти приснився.
Йшов далеко... За рiкою.
Поспiшав кудись. Спинився,
I махнув менi рукою...
