02.11.2011 13:10

-

2648

7 | 7

 © Тетяна Чорновіл

Вдова

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

Присвята жіночій долі

Віднайшлося в слів полові 

Шмат гіркоти і для мене, 

Зазвучало раптом в слові 

Щось самотнє, щось знаменне…  

 

Це чуже для мене слово, 

З ним змиритись якось маю, 

Наодинцi знову й знову 

Наче хустку, примiряю. 

 

Скiльки раз просила Бога, 

Тiльки чудо не звершилось, 

Не така моя дорога: 

Ти пiшов, а я – лишилась.  

 

Як живеться? Непогано. 

Гарнi внуки, добрi дiти. 

Даром плакатись не стану. 

Та думки куди подiти? 

 

От i вчора... Ти приснився. 

Йшов далеко... За рiкою. 

Поспiшав кудись. Спинився, 

I махнув менi рукою...