11.11.2011 17:24

-

262

1 | 1

 © Наталка Янушевич

Темна смуга

Все логічно, циклічно і ще… Я не знаю, як. 

Не іржавіють довго усі ці пружини-нерви. 

Розумію, як завше, та серце – сліпий маяк, 

Кам’яний потопельник, загублений смерті дервіш. 

Позитиву! Хоч трохи. Від темних отих верет 

Утекти і забути, бо холод кістки проймає. 

Я виборсуюсь ледве, стогну, та пливу вперед 

В рятівному жилеті – у жовтогарячій майці.