Про глечики
Не кожен глечик умістити може ваших сліз.
Не є однаковий у них об’єм і форма.
Комусь достатньо двох краплин
І переповнена уже крихка мензурка.
А хтось розмаже біль чужий по стінках,
Не зрозумівши навіть, що то є таке.
В якогось денце вибите, або в дірках,
Туди, скільки не в лий, завжди буде пусте.
У когось досить власних сліз.
Той швидше прийме вашу муку.
Забравши ваші сльози увіллє свої.
Закон сполучення посуди.
Я знаю, мало сподіватися на співчуття,
І зберігати кожну краплю горя в серці,
Для не святої гіркоти причастя.
Чи варто зберігати сльози?
Можливо вставши, вилити скорботу,
За водами пустивши у моря.
А в душу із джерел набрати воду,
Щоб перехожим дати справжнього пиття.
А краще, розкопати власну черствість,
Туди, де водоносні є шари,
Де чистота й природна свіжість,
Із глечиків зробивши криницІ.
Дрогобич, 2011
