Молитва з Голодомору
з рубрики / циклу «Молитва»
О Господи! Твої всі небеса,
І вся земля, і ми, і хліб, і душі.
Але пітьмою вкрилася земля,
Яка ніяк з країв наших не рушить.
Ти бачиш світ й народ наш повсякчас.
Підносимо аж до небес благання:
Священний хліб з молитви «Отче наш»
Забрали... Якимсь дивним покаранням...
І виривали зернята із рук
Малих дітей, голодних, що ледь дишуть...
О Боже! Вже не витримало мук
Чимало... В їх дворах тепер лиш тиша....
Ти бачиш, Боже сльози матерів,
Які налили чашу вже до неба...
Саджають вже за п’ять лиш колосків...
А нам хоч їх би... Більше і не треба...
Село вмирає... Бачив Ти дітей,
Що напівмертві падають під тином?
Їм зернятко – немов з небес елей...
Прости за все нас, неньку - Україну,
Прости усіх... Не віднімай життя...
Які ж худі ті материнські руки....
Вже завтра і не втримають дитя...
Та що дитя... Малі худенькі муки...
А їх за що? Не бачили іще
Вони ні світу, ні добра, ні волі,
Ні правди... Скільки їх щодня везе
Та бричка... І скидає десь на полі...
Катам нашим прощення я прошу.
Прости, як нам, їм всі гріхи злостиві.
Ось знову посилаєш нам дощу...
Чи той це дощ, який всі біди змиє?
А ще уклінно дякую щодня,
Що ще живу. Ще дай, прошу, нам віку,
Всій Україні, що твоє дитя
З Голодомору крил.
Амінь.
Навіки.
