Херсонес
з рубрики / циклу «Історичне»
Убирається ніч в оксамит,
Одягає, мов хусточку, зорі.
Крик безмовний захмарених плит
Піднімається вгору і вгору.
Просто зникла дитинства ріка,
Лиш гарячим відлунює бризом...
Море шумного диво-життя
Потопилось у морі поблизу....
І стікає роса з чорних віт,
Що надвисли над містом спокою...
Хвилі часу залишать знов слід –
Чи то морем шумним, чи рікою....
Як колись лився тут виноград,
Нині дощ б’є безжально в колони.
Не дотримуйтесь часу порад.
Воно хвилями розіб’є скроні...
