Спогад

з рубрики / циклу «Історичне»

Складу до неньки-Мами рученята,

До Мами світу, Мами всіх світів.

Мороз болюче так морозить хати,

Чи в серці, чи в печі – мороз вогнів...

І з фотокартки дивом усміхнеться

Маленьке сонце... Може, це і я...

Приємний спогад літа відгукнеться,

Допоки манить вогником земля.

Маленьке сонце посміхнеться знову,

Але цих фото, певне, цілий віз...

А я одне чекаю веселково,

Що трошки, може, і додасть цих сліз...

Не бачила й не чула я ніколи,

Ні фотокартки, ні листів, ні слів

Від дідуся. Він не водив у школу,

Зі мною на колінах не сидів.

Такий болючий спомин, найрідніший...

Я схожа? Чи відмінна? Ну скажіть!

Він обіймає, певне, найтепліше,

І сум важких років в очах стоїть...

Він воював і, знаю, повернувся!

Він був героєм... Він же був мій дід...

Затерся спомин? Чи колись забувся?

Ні.. Просто в серці вічно лишив слід...