25.11.2011 19:13

-

643

3 | 3

 © Оля Стасюк

Херсонес

з рубрики / циклу «Історичне»

Убирається ніч в оксамит, 

Одягає, мов хусточку, зорі. 

Крик безмовний захмарених плит 

Піднімається вгору і вгору. 

Просто зникла дитинства ріка, 

Лиш гарячим відлунює бризом... 

Море шумного диво-життя 

Потопилось у морі поблизу.... 

І стікає роса з чорних віт, 

Що надвисли над містом спокою... 

Хвилі часу залишать знов слід –  

Чи то морем шумним, чи рікою.... 

Як колись лився тут виноград, 

Нині дощ б’є безжально в колони. 

Не дотримуйтесь часу порад. 

Воно хвилями розіб’є скроні...