Схід сонця
з рубрики / циклу «Зима морозна»
Небеса сургучем спалахнули,
Зверху синь ще голубила час.
Наче серце, яке всі забули,
Піднялося у небо ураз.
Вітер дивно обпалював вії,
Ударяв у холодні гілки.
Сургучева закохана мрія
Поховалась в очах осоки.
У тремкий золотий листопад.
Білі зими в тонкім непорочні
Запізнились на власний парад.
Мить – і небо згорнулось, як книжка,
Й полетіло в зірки журавлем.
На вікні колисала сон кішка,
Тихо гралась тремким вітерцем....