01.12.2011 23:20
-
2113
    
  6 | 7  
 © Людмила Абраменко

Про байкерську любов

Бери шолом і заїжджай по мене, 

З тобою наздожену навіть вітер! 

Для нас завжди на всіх шляхах зелене, 

Для нас завжди навколо тепле літо. 

А моє щастя – у протертих джинсах, 

Із ароматом чаю і бензину… 

Ти – диво, хоч в своїх мікрокапризах, 

І завжди із смаком адреналіну. 

Ловлю тебе в обіймах міцно-міцно, 

А мотоцикл просто шаленіє, 

Він заздрить, хоч приховує сумлінно, 

Холодна сталь також ніяковіє… 

Я закричу крізь звук мотора гучно, 

Зупинишся, повернешся обличчям, 

Бо цілуватись крізь шолом не зручно, 

Голублячи невинно передпліччя… 



(21 червня 2011)

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.06.2023 16:40  Тетяна => © 

Можу. Класний вірш, справді. Пишіть, душу чути, гарну й щиру. З повагою, Тетяна

 18.09.2013 10:53  Дявяносто Девятьи Девять по Фаренг 

да, в шлёме неудобно целоватся, ездить тоже не очень, но надо предохранятся и даже когда целуешся:)

 02.12.2011 12:20  Сашко Новік 

Класно. Такий собі образ майже прирученого байкера

 02.12.2011 00:50  Каранда Галина => © 

"Холодна сталь також ніяковіє…" - гарний образ

 01.12.2011 23:26  Микола Щасливий => © 

Гарно, теж люблю мотоцикли.