Признання
Роздуми з прихованою тезою
Миттєвості не підлягають часу.
Осіння спрага обійняла сад...
Волошкові п’янкі рожеві фрази
Чомусь востаннє сипле листопад.
У сонці розтопилося світання,
Авророю сипнувши навкруги.
Лети вперед... В твоїх очах зізнання
Елегією топить лід зими...
Кришталь в долонях ніжного дарунку
Окрилює, мов блиск твоїх очей.
Холодний світ твого п’янкого трунку...
А як же мрія сонячних ночей?
Тендітні миті дивних слів кохання...
лИш розум все не скорює бажання...
Моїх долонь рожеві пелюстки
У сонці твоїх рук... Терпкі зітхання
Запалюють палкі слова мети...
А вічність прокидається навіки
В усмішці, у твоїх тремких очах...
Жоржинові серця не мають віку...
Десь понад лісом шелестять осики...
тИ знов зникаєш в мріях й почуттях...
___________
Пробачте за сентиментальність........ Теза справді прихована - може, й не треба було її створювати..... Недавно Пані Тетяна сказала, що не треба спалювати сонети і вірші коханому, а виставляти їх на порталі, раз уже він і не прочитає))))))))
Насправді героїня - лірична і закохана в ліричного героя....
