Тарас Іванів
Колись ми вичерпаєм все,
Що досі було невичерпне.
Бездомний матиме усе,
І це усе назавше змерхне.
Тамує спрагу не вино –
Вода, що соком утворилась.
Плодами звелася в одно
Яскраве пійло, з ним упилась.
Строкаті фарби, кольори
Колишуть нас у павутині
Визрілих діток потвори,
Усесмокчучих в кожній днині.
28.07.2012 16:23 Оля Стасюк |
02.12.2011 23:10 Каранда Галина |
 ніхто ні гу-гу!))))))) |
02.12.2011 23:04 Каранда Галина => © |
де ж той Тарас завис? і на вихід не клацнув) не схоже на нього!))))) ау! пане Тарасе! виходьте до нас! бо скучно! |
02.12.2011 22:49 Тетяна Чорновіл => Каранда Галина |
 Де я багато пишу? 1-2 віршики! Сьогодні планувався тільки про ЕОМ, а Тарас тією ніччю надихнув! :))))))))) |
02.12.2011 22:46 Каранда Галина => Тетяна Чорновіл |
мовчить чомусь... ще скидає! ))))) |
02.12.2011 22:43 Тетяна Чорновіл => Каранда Галина |
Видно жінка вечерять не зварила, от він спересердя в вірші вдарився! :)))))))))))) |
02.12.2011 22:42 Каранда Галина => © |
та Ви невичерпні! 4 вірша ввечері! оце ккд!) |
02.12.2011 21:34 Тетяна Чорновіл => © |
Похмурі пророцтва! ((((( |