Самотність
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Я просто так хочу послухати Баха.
Симфонію п’яту. Ти віриш, чи ні?
Я вмію і жити, й летіти, й співати,
Лише не тобі, тільки в власному сні...
Не мрій про чарівну бездушність й безсилість.
Я – сильна пантера, що рве все і всіх.
Скажи мені, вітрику, скажи на милість,
Ця сентиментальність – реальність чи сміх?
І ніжна, чарівна, нев’януча маска
Підходить мені в світовій цій пітьмі.
Скажи, любе сонечко рідне, будь ласка,
Навіщо усмішка родилась в мені?
Самотність придушує оптимістичність.
Чи не забагато імен і осіб?
Навіщо інакша душа і незвичність,
Якщо ця брехливість – щоденний твій хліб?
Не хочу, щоб гнівно горіли очиці,
Хоч знаю, що все це із віком мине.
Самотність – єдина у світі левиця,
Що знищує всіх, навіть мрію й мене.
