Вітрильник сосен напинається птахами
Вітрів чубатих, доля крильми тріпотить.
Гойдає, тужить, промовляючи гілками
Німі теради – чи благає, чи кричить?
Пливе земля, земля мов посовгнулась,
Немовби смикнулась щока її у бік…
Раптом вспокоїлась, планета схаменулась –
З усюд витишує розгнузданих базік.
Витлілі хуги під розбризкане проміння
Присіли птахою спочити у покір.
В повсюдах лащиться мелодія осіння
Світу роздразненого – ошалілий звір.