Ранковий присінок зі сну томи очей
Вітає гомоном пташиним всіх гостей,
Що в підсвідомому приміщенні зудять,
Мовляв – вставай, іди в світлицю дня… Дзвенять.
Небесна ясінь там чека, річок хлюпінь,
Проніжив сонця схід у ліжку в сонну тлінь.
На душу звомплену одінь медову м’ять,
Хай бджілки радості на цукор твій летять.
Тумани стулки розчинили, без числа
Цей день родився… Просто кроком йде нога.
Спадає листя, поописане в слова
Усім в непотріб, а комусь – стезя нова.