Промінь галявину лісну
Залив вогнем, підняв зі сну.
У мироявленні тіснім
Розлився спів в дощі ряснім
Роси, розкрапленої з віт –
Нектар живинкою у квіт
Вливає силу голубу,
Змиває ніченьки злобу.
Юшить мереживом вода –
Зглянулась крапля, до гнізда
Упала перлами між спроб
У сонний, жовторотий дзьоб.
Пригріле світло просить жить,
У нім стежина миготить… –
Вельможний простір у світи –
Нам лиш туди, лише туди!
