Чомусь не тягне на одвічні теми...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
оце знайшла свій старезний вірш...
Чомусь не тягне на одвічні теми,
Й своя сорочка ближче все до тіла.
І хата все, чим далі – більше скраю…
І ні до чого вже немає діла…
Тепер у мріях – затишок з каміном,
Вечеря при свічках, і той єдиний,
Що любить лиш мене, і неодмінно
Зуміє вберегти від злої днини…
Пробігла юність, молодість минає,
І мрії все тихішими стають…
Колись бажала всій землі стать Раєм,
Тепер – для себе б віднайти приют…
Полтава, 2.01.1999
