18.01.2009 00:00
-
860
    
  1 | 1  
 © Аннархія

Навіщо?

Навіщо небо, як у ньому не літати? 

Навіщо хмари, як не можна обійняти? 

Навіщо вітер, як не чуть його пісні? 

І чому час не повернути навесні? 

Навіщо з крилами порізаними жити? 

Знайти так важко – легко загубити. 

Навіщо старість, коли жевріє вогонь? 

І чом журбу мою не скинути з долонь? 

Навіщо очі, як не можна світ побачить? 

І чому дощ не припиняється – все плаче? 

Навіщо серце, як змагатися несила? 

Слова навіщо, як їх тиша загасила? 

Але ж не можна себе заживо сховати, 

Не можна душу свою вбити й розірвати. 

Як у кайданах не спустилась на коліна, 

То й не зламається ніколи, і не згине. 

Вона прорветься і до неба, і до вітру, 

І в кольорову ще обернеться палітру! 

І навіть час вона ще здатна подолати… 

Та чом же хочуть її в землю закопати? 



м.Дніпродзержинськ, Жовтень, 2006 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.01.2013 17:43  Ем Скитаній 

люблю віршики-питання. дуже цікавий віршик!

 14.02.2012 22:19  Каранда Галина => © 

душу в землю закопати не вийде.
гарний вірш.