Листи
Доманіцькому С.О.
Ми більш не пишемо листів
Тих справжніх, з маркою в конверті.
Ми не чекаєм поштарів
З посланнями, що так відверті,
Які із почерком, живі,
Де крізь стрічки, побачиш душу.
А так… одні і ті ж шрифти,
Які, чомусь, набридли дуже.
До серця їх не пригорнеш,
Коли одна, в холодні ночі.
Коли ж ти справжній надішлеш?
Його б чекала я охоче.
м.Кам’янець-Подільський, 6.09.2009