08.09.2009 00:00
-
563
    
  - | -  
 © Комарова Ольга

Митці

Вони ідуть… Душа моя – за ними, 

Дещо сумні вони, такі мрійливі. 

Для них найбільше важать почуття, 

Але, на жаль, ламає інколи життя. 


Ламає все, стирає навкруги, 

І в розпачі не знаєш куди йти, 

Щоби знайти натхнення чи розраду, 

Щоб не чинить собі самому зраду. 


Вони ідуть… Я поряд теж іду… 

У натовп, де чуже усе навколо, 

Але собі я клятву все ж даю: 

Я не зречусь покликання ніколи. 



м. Кам’янець-Подільський, 7.09.2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!